Псилоцибиновые грибы ЛСД хочу наркоту Буйнакск

Эй, чуваки, слушайте мою историю,

Как я купил псилоцибиновые грибы и взорвал просторы.

Был я на районе, среди ровных пацанчиков дружный звук,

Они кивали головами, курили перец, наркоманы в вайбах.

Пришел я в момент, когда хотелось погружаться в космос,

На берегу алкогольного океана, где пливут закладки постоянно.

Марки в руках, грибы в кармане, был я готов к путешествию,

Лишь один проблема, как же раздобыть хохотунчики для этого креатива.

Они мне сказали, что знают парня по кличке "Пончик",

Тот на гидропонике выращивал чудо-траву, сказка!

Так я и отправился к Пончику, с надеждой и жаждой,

Найти то, что нужно, и сделать свой рэп великим постоянно.

Зашел в его подвал, чувствуя запах вареного на милю,

Там было все, что мне нужно - цветы, свет и вонь грибов в воздухе.

Пончику я сказал, что мне нужна сила, чтобы качать речитатив,

Он кивнул и сказал, что даст мне лучший микс для начала набитый.

Мы присели, заговорили, не зная, кто из нас сильней,

Убивались успехами, взрывались от веселья, словно тысячи бомб.

Братаны собирались вокруг, я начал читать рэп без остановки,

Наркотический эффект помогал сосредоточиться на стихах внутри меня.

Слова брызгались из уст, создавая картину истории моей,

Пацанчики слушали, впитывали, кайфовали от креатива моего.

Моя речь была живой картиной, мозаикой наркотического мира,

Чувствовал каждое слово, словно сам был персонажем в нем.

Я несся по облакам, наслаждаясь своим талантом,

Мечтал, что однажды стану звездой, а не просто парнем с района.

Брал я закладки, марки и даже перец на пробу,

Но моим наркотическим открытием стали псилоцибиновые грибы.

Они открыли врата моей креативности, окрыли мое воображение,

Теперь я мог летать, витать и брать все оттуда, откуда хотелось мне.

Ровные пацанчики, собравшиеся вокруг меня,

Знали, что мой рэп был искренним, уникальным и наркоманским.

Они мотали головами, смеялись и кайфовали от каждого слова,

Моя история казалась им настоящей, как героин в их крови.

Так я продолжал читать, унося брата их в свои крылья,

С каждым словом я менял их мир, и они хотели больше и больше!

Но однажды закончились мои припасы, стихи стали просто словами,

Я стал терять свою магию, мое воображение улетучилось вдруг.

Пончик сказал, что дал мне все, что мог, и светиться лучше не стоит,

Я понял, что пора искать новые приключения, и покинул тот подвал.

Но воспоминания о районе, ровных пацанчиках и моем рэпе,

Останутся в моем сердце, как вечная страсть, неизгладимый след.

Теперь я знаю, что моя наркотическая история не кончилась,

Она продолжает жить внутри меня, как музыка, как рифмы, как отражение души.

И кто знает, может быть, однажды я вернусь на район,

Покажу ровным пацанчикам, какой мой рэп вырос и разросся.

Но пока они будут слушать других рэперов, искать новых талантов,

Буду я запоминаться им как наркоманский рэпер, который дал креативу второй шанс.

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.